Доставка
Гарантія обмін/повернення товару у продовж 14 днів
Оплата Готівкою, Visa/MasterCard, Приват24
Про що ця книга? Про виворіт життя, про його альфу й омегу, про сріблясті луки у потойбічних світах, а ще про береги летейські, де цвітуть асфоделі — квіти забуття... Цю книгу писали поети всіх часів і всіх народів. Писали з любов’ю і во ім’я життя. Зміст
Анонім. День гніву. |
Ендре Аді. Коні Смерті. |
Геннадій Айґі. Від’їзд. |
Іоан Александру. Кінець війни. |
Єгуда Аміхай. Усе це і є ритмом танцю. |
Ґійом Аполлінер. Зарізана голубка й водограй. |
Уладзімер Арлов. Спроба завершеного життєпису. |
Анна Ахматова. Реквієм (Фрагменти). |
Микола Бажан. Пам’яті друга |
Бай Дао. Реквієм. |
Джордж Байрон. Темрява. |
Ніколоз Бараташвілі. «Голубого неба колір...». |
Якуб Барт-Чишинський. Хай буде тут мій дім останній. |
Інґеборґ Бахман. Темна мова. |
Юрій Бедрик. «Сміло в зиму ввійди...» |
Ґотфрід Бенн. «Вже потім був поділ на звуки...». |
Жан П’єр Беранже. Мій похорон. |
Константін Бібл. Ялинка. |
Наталка Білоцерківець. «Забуваються лінії запахи барви |
і звуки...» |
Олександр Блок. «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека...». |
Шарль Бодлер. Веселий мрець. |
Богдан Бойчук. Процесія |
Хорхе Луїс Борхес. Вірш про дарунки долі. |
Ернест Бриль. «Терплячі тіні вмерлих...». |
Владислав Броневський. Освенцім. |
Герман Брох. «І прийде ніч по тебе теж...». |
Ґвендолін Брукс. Моїм мріям, моїм віршам.. |
Валерій Брюсов. Птиці, грізні в шалі. |
Іван Бунін. Півень на церковному хресті. |
Мікелянджело Буонарроті. «Мого життя дорога вже дійшла...». |
Анджей Бурса. «Я уявляв собі смерть не такою...». |
Оскар Вайлд. Балада Редінзької в’язниці (Фрагмент). |
Крістофер Вайт. Заклик не забувати про янголів. |
Мірослав Валек. З абсолютного щоденника I, (2). |
Поль Валері. Морський цвинтар. |
Рамон Марія дель Вальє-Інклан. Облетіла троянда. |
Сесар Вальєхо. Чорний камінь на білому камені. |
Шарль Ван Лерберґ. Дар. |
Никола Вапцаров. Прощальне. |
Томас Венцлова. Еміґрантка. |
Мігай Верешмарті. На смерть дитяти. |
Поль Верлен. «Ох і зимно, й гаряче...». |
Франц Верфель. Остання мить. |
Франсуа Війон. Епітафія Війона у формі балади. |
Теофіль де Віо. «Нагий почав я путь земну...». |
Волт Вітмен. Шепіт божистої смерті. |
Максиміліан Волошин. Голова Madame de Lamballe. |
Їржі Волькер. Смерть. |
Вольтер. Прощання з життям. |
Вільям Вордсворт. Семірко нас. |
Гайнріх Гайне. «Хай про нього не згадають!». |
Расул Гамзатов. Журавлі. |
Петер Гандке. Межа слів 2. |
Єжи Гарасимович. Кладка. |
Альфред Гаусман. «Не будись: хай грім лунає...». |
Ґеорґ Гейм. Враз настає велике умирання. |
Василь Герасим’юк. Братові |
Збіґнєв Герберт. Молитовник. |
Ґеорґ Гервеґ. Пісня вершника. |
Герман Гессе. Скарга. |
Антал Гідаш. «Мільйони літ. Корали по крихтиці!...». |
Джоффрі Гілл. Реквієм королям-Плантагенетам. |
Павло Гірник. «Повертається осінь, і ніч повертається |
в ніч...» |
Мирослав Голуб. Гуси. |
Єжи Гординський. Вірш до матері. |
Марі Гоу. Смерть: останній візит. |
Гуґо фон Гофмансталь. Балада зовнішнього життя. |
Віктор Гюґо. 1851. — Вибір. |
Константи Ільдефонс Ґалчинський. Пісня про солдатів |
з Вестерплятте. Переклав О. Карпенко |
Федеріко Ґарсія Лорка. Memento. |
Стефан Ґеорґе. Антихрист. |
Йоганн Вольфґанґ Ґете. Фауст: [Другий монолог Фауста]. |
Ґеорґі Ґосподінов. Suicide. |
Терентій Ґранелі. Після смерті. |
Андреас Ґрифіус. Vanitas vanitatum et omnia vanitas. |
Франц Ґрілльпарцер. «З того, що є в житті тяжкого...». |
Станіслав Ґрохов’як. Гість. |
Данте Аліґ’єрі. Божественна комедія: Пекло. Пісня третя. |
Ґавріла Дєржавін. «Ріка століть в своїм розгоні...». |
Роберт А. Джемісон. Батьківське життя. |
Робінсон Джефферс. Ліжко край вікна. |
Іван Дівіш. «Папір, зім’ятий у кульку...». |
Елісео Дієґо. Почнеться в понеділок. |
Емілі Дікінсон. «Вмираючим потрібно небагато...». |
Лідія Дімковська. Стара пише до старого. |
Анатолій Дністровий. «Засни і не пригадуй імена...» |
Джон Донн. «Вона померла. Все як є вмира...». |
Володимир Дячун. Зсередини крові. |
едвард естлін каммінґс. «котиться в нікуди...». |
Одисей Елітис. Пустельний острів. |
Жозе-Марія де Ередія. Забуття. |
Хосе Марія Ередія-і-Ередія. Несмертельність. |
Томас Стернз Еліот. Порожні люди. |
Міґель Ернандес. «Можливо, у сільській якійсь місцині...». |
Євгеній Євтушенко. «Йдуть сніги біловіті...». |
Вільям Батлер Єйтс. Ірландський пілот передбачає власну смерть. |
Сергій Єсєнін. «Не прощаюсь, друже, не прощаюсь...». |
Філіп Жаккотте. Пожилець. |
Іван Жданов. «Область родового володіння...». |
Ірина Жиленко. Осінь. Нічна музика |
Отон Жупанчич. Відчай. |
Адам Заґаєвський. Кінець світу. |
Богдан Задура. Схематизм. |
Микола Зеров. «То був щасливий десятьлітній сон!..» |
Ібн-Сіна. «Я від земного глибу до зоряних Чепіг...». |
Генрік Ібсен. «Гидотний чорний ельф живе в мені...». |
Ярослав Івашкевич. Уранія. |
Іїда Дакоцу. «На випадок смертельної хвороби...». |
Дюла Ійєш. Шанс для екзистенціалістів. |
Казімєра Іллаковічувна. Смерть. |
Тур Йонсон. Народна цвинтарна пісня. |
Педро Кальдерон. «Ці квіти, що в саду буяли зрання...». |
Яан Каплинський. «ІЗ ПРАХУ ТА ФАРБ З’ЯВЛЯТЬСЯ нові |
метелики...». Переспівав Борис Щавурський |
Джозуе Кардуччі. Mors. |
Моріс Карем. Смерть. |
Хохе Каррера Андраде. Спів серед ночі. |
Жан Кассу. «Пий чашу тьми і засинай тепер ти...». |
Володимир Кашка. «Отже, я знаю, що ми помремо...» |
Франсіско де Кеведо. Минущість життя. |
Карл Теодор Кернер. Прощання з життям. |
Бахит Кєнжеєв. «До небокраю поля полинні...». |
Никола Кинчев. «І як сказати, скільки є насправді...». |
Керолайн Клайв. Написане під час хвороби. |
Поль Клодель. Тьма. |
Кобаясі Ісса. «Коли помру...». |
Семюел Тейлор Колрідж. Повість про Старого Мореплавця |
(Фрагмент). Переклав Максим Стріха |
Франсуа Коппе. Теслярева родина. |
Ліна Костенко. «Ісус Христос розп’ятий був не раз...» |
Деже Костолані. Пізня осінь. |
Ян Кохановський. Про людське життя. |
Переклав Дмитро Павличко |
Мирослав Крлєжа. Пісня загиблому. |
Весна Крмпотич. Нитка із низу. |
Галина Крук. «Жінка надрізує вени...» 1 |
Тадеуш Куб’як. Створення світу. |
Філіп Ларкін. Старі. |
Ласло Латор. Ті, що застрягли в підвалі. |
Жюль Лафорґ. Жалобний марш на смерть Землі. |
Шарль-Марі Леконт де Ліль. Червоне світило. |
Михайло Лермонтов. Кохання мерця. |
Даніель Каспер фон Лоенштайн. Напис на могилі. |
Лопе де Веґа. «Життя людське коротке, наче мить...». |
Володимир Лучук. Смерть Бетховена. |
Іван Лучук. Сонет до себе, ІІ (Давид і Голіят). |
Ельзе Ляскер-Шюлєр. Кінець світу. |
Аль-Мааррі. «В Єгипті — мор, але ж немає краю...». |
Лорендзос Мавіліс. Лета. |
Сіґурдур А. Маґнуссон. Біля могили Невідомого солдата. |
Євген Маланюк. Ангел смерти (I) |
Іван Малкович. «знову марчіє трава...» |
Осип Мандельштам. «Я скажу про це пошепки, досвітком...». |
Волтер де ла Мар. Пісня кінця. |
Хосе Марті. «Тріщить земля камінна...». |
Марцеліюс Мартінайтіс. Заповіт Кукутіса. |
Боріс Маруна. Пес. |
Йозеф Сватоплук Махар. Ґолґота. |
Василь Махно. Однокласник Роман. |
Антоніо Мачадо. «Невже помре з тобою цілий світ...». |
Ігор Меламед. Темний ангел. |
Переклав Борис Щавурський |
Войтєх Мігалік. Проповідь Ангела-хоронителя. |
Чеслав Мілош. Пісенька про кінець світу. |
Ґабріела Містраль. «Із ніші зимної, куди тебе поклали...». |
Вальжина Морт. «напевно тобі так само інколи здається...». |
Володимир Набоков. Смерть. |
Нацуме Сосекі. «В землі...». |
Станіслав Костка Нейман. Божі млини. |
Вітезслав Незвал. На смерть киці. |
Кшиштоф Нєвженда. Короткий вірш про убивання. |
Микола Нєкрасов. «Вслухаючись у жах війни...». |
Лацо Новомеський. Реквієм. |
Ципріан Норвід. Джерело. |
Вістен Г’ю Оден. В пам’ть про Вільяма Батлера Єйтса. |
Вільям Олд. В’янення. |
Переклав Петро Коробчук |
Олександр Олесь. «Коли я вмер — забув, не знаю...» |
Омар Хайям. «Що знаєш ти? Адже ти сам — ніщо!..». |
Ганна Осадко. Портрет — пейзаж — портрет. |
Вілфред Оуен. Хорал приреченій юності. |
Марія Павліковська-Ясножевська. Золоті жіночі думки. |
Весна Парун. Слов’янська колискова. |
Октавіо Пас. Обірвана елегія. |
Борис Пастернак. Гефсиманський сад. |
Езра Паунд. «Померли міріяди...». |
Франческо Петрарка. «Життя це втеча, чий нестримний |
біг...». Переклав Ігор Качуровський |
Євген Плужник. «Дві паралелі, два меридіани...» |
Едґар Аллан По. Ворон. |
Галина Посвятовська. «завжди коли я хочу жити...». |
Александр Поуп. Епітафія. |
Франце Прешерн. «Обранцям Божим по Страшнім суді...». |
Олександр Пушкін. «Перед гробницею стою...». |
Іван Радоєв. Хай надійдуть наступні. |
Мілан Ракич. Сонети. |
Артюр Рембо. Бал повішених. |
Райнер Марія Рільке. Осінь. |
Янніс Ріцос. Останній обол. |
Оґюст Жан Рішпен. Балада. |
А. Мері Ф. Робінсон. Етруські поховання ІІ: «Ці урни |
з головами і руками...». Переклала Олена О’Лір |
Александер Рода Рода. На кладовищі у Ґраці. |
П’єр де Ронсар. «Я висох до кісток, став на скелет я схожим...». |
Амелія Росселлі. Адріані. |
Крістіна Россетті. Вгору. |
Рудакі. «Усі великі вік свій віджили...». |
Тадеуш Ружевич. «Серед стількох...». |
Румі. «Друже мій, як до могили...». |
Мілан Руфус. «В печері пам’яті...». |
Роман Садловський. Знак води. |
Володимир Свідзінський. «Під голубою водою...» |
Свята Тереза де Хесус. Глоса: «Живу я поза колом днів...». |
Оксана Сенатович. Кахля: портрет бабуні |
Роберт Сервіс. Серце півночі. |
Ольга Сєдакова. Хвороба. |
Хосе Асунсіон Сільва. Ноктюрн. |
Чарлз Сімік. Пришпилені очі. |
Поль Скаррон. Епітафія Поля Скаррона... |
Юліуш Словацький. Мій заповіт. |
Ієн Крайтон Сміт. Мара. |
Сон Саммун. Коли помру. |
Марія Луїза Спаціані. Le gouffre c’est mieux. |
Леопольд Стафф. Проблеми. |
Марія Стєпанова. Гостя. |
Волес Стівенс. Смерть вояка. |
Роберт Луїс Стівенсон. Реквієм. |
Альфонсіна Сторні. Іду спочити. |
Василь Стус. «Горить сосна — од низу й до гори...» |
Танеда Сантока. «Поміж життям і смертю...». |
Арсеній Тарковський. Дума. |
Олександр Твардовський. «Дурна ти, смерте, грозиш людям...». |
Ян Твардовський. «Здається часом: Господь уже відійшов...». |
Альфред Теннісон. Переходячи межу. |
Ділан Томас. «І смерть тоді буде безсила...». |
Рональд Стюарт Томас. Сільські священики. |
Федір Тютчев. «Як димний стовп ясніє в вишині!..». |
Томіта Моппо. «У прохолоді ночі...». |
Стеван Тонтіч. Картини. |
Ґеорґ Тракль. Поминальний день. |
Тумас Транстрьомер. Чорні листівки. |
Міґель де Унамуно. «У пам’ять йду я, у вигнання...». |
Тарас Федюк. «Час наступає. Весела пора...» |
Лоренс Ферлінґетті. Буває під час вічності. |
Роберт Фрост. «Бувай!». |
Хуан Рамон Хіменес. Остання путь. |
Дубравко Хорватич. Хорватські очі. |
Марина Цвєтаєва. «Я знаю правду!..». |
Йозеф Цедлітц. Нічна парада. |
Пауль Целан. Фуга смерті. |
Отар Чіладзе. Дзеркало в кімнаті вмерлого друга. |
Чон Чхоль. Куди ти йдеш? |
Олег Чухонцев. «...і двері у пітьмі штовхнув — а там...». |
Адельберт фон Шаміссо. Два круки. |
Тарас Шевченко. Заповіт |
Вільям Шекспір. Монолог Гамлета: «І от питання — бути |
чи не бути...» (Фрагмент із трагедії «Гамлет» III, 1). |
Віслава Шимборська. Похорон. |
Фрідріх Шіллер. Похоронна фантазія. |
Борис Щавурський. Реквієм для греко-католика |
Пейо Яворов. Маска. |
Мечислав Яструн. Елегія речей прийдешніх. |
ISBN: 978-966-10-1063-4
Кількість сторінок: 384
Обкладинка: Тверда
Формат: 120х195
Вага: 405 г
Про що ця книга? Про виворіт життя, про його альфу й омегу, про сріблясті луки у потойбічних світах, а ще про береги летейські, де цвітуть асфоделі — квіти забуття... Цю книгу писали поети всіх часів і всіх народів. Писали з любов’ю і во ім’я життя. Зміст
Анонім. День гніву. |
Ендре Аді. Коні Смерті. |
Геннадій Айґі. Від’їзд. |
Іоан Александру. Кінець війни. |
Єгуда Аміхай. Усе це і є ритмом танцю. |
Ґійом Аполлінер. Зарізана голубка й водограй. |
Уладзімер Арлов. Спроба завершеного життєпису. |
Анна Ахматова. Реквієм (Фрагменти). |
Микола Бажан. Пам’яті друга |
Бай Дао. Реквієм. |
Джордж Байрон. Темрява. |
Ніколоз Бараташвілі. «Голубого неба колір...». |
Якуб Барт-Чишинський. Хай буде тут мій дім останній. |
Інґеборґ Бахман. Темна мова. |
Юрій Бедрик. «Сміло в зиму ввійди...» |
Ґотфрід Бенн. «Вже потім був поділ на звуки...». |
Жан П’єр Беранже. Мій похорон. |
Константін Бібл. Ялинка. |
Наталка Білоцерківець. «Забуваються лінії запахи барви |
і звуки...» |
Олександр Блок. «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека...». |
Шарль Бодлер. Веселий мрець. |
Богдан Бойчук. Процесія |
Хорхе Луїс Борхес. Вірш про дарунки долі. |
Ернест Бриль. «Терплячі тіні вмерлих...». |
Владислав Броневський. Освенцім. |
Герман Брох. «І прийде ніч по тебе теж...». |
Ґвендолін Брукс. Моїм мріям, моїм віршам.. |
Валерій Брюсов. Птиці, грізні в шалі. |
Іван Бунін. Півень на церковному хресті. |
Мікелянджело Буонарроті. «Мого життя дорога вже дійшла...». |
Анджей Бурса. «Я уявляв собі смерть не такою...». |
Оскар Вайлд. Балада Редінзької в’язниці (Фрагмент). |
Крістофер Вайт. Заклик не забувати про янголів. |
Мірослав Валек. З абсолютного щоденника I, (2). |
Поль Валері. Морський цвинтар. |
Рамон Марія дель Вальє-Інклан. Облетіла троянда. |
Сесар Вальєхо. Чорний камінь на білому камені. |
Шарль Ван Лерберґ. Дар. |
Никола Вапцаров. Прощальне. |
Томас Венцлова. Еміґрантка. |
Мігай Верешмарті. На смерть дитяти. |
Поль Верлен. «Ох і зимно, й гаряче...». |
Франц Верфель. Остання мить. |
Франсуа Війон. Епітафія Війона у формі балади. |
Теофіль де Віо. «Нагий почав я путь земну...». |
Волт Вітмен. Шепіт божистої смерті. |
Максиміліан Волошин. Голова Madame de Lamballe. |
Їржі Волькер. Смерть. |
Вольтер. Прощання з життям. |
Вільям Вордсворт. Семірко нас. |
Гайнріх Гайне. «Хай про нього не згадають!». |
Расул Гамзатов. Журавлі. |
Петер Гандке. Межа слів 2. |
Єжи Гарасимович. Кладка. |
Альфред Гаусман. «Не будись: хай грім лунає...». |
Ґеорґ Гейм. Враз настає велике умирання. |
Василь Герасим’юк. Братові |
Збіґнєв Герберт. Молитовник. |
Ґеорґ Гервеґ. Пісня вершника. |
Герман Гессе. Скарга. |
Антал Гідаш. «Мільйони літ. Корали по крихтиці!...». |
Джоффрі Гілл. Реквієм королям-Плантагенетам. |
Павло Гірник. «Повертається осінь, і ніч повертається |
в ніч...» |
Мирослав Голуб. Гуси. |
Єжи Гординський. Вірш до матері. |
Марі Гоу. Смерть: останній візит. |
Гуґо фон Гофмансталь. Балада зовнішнього життя. |
Віктор Гюґо. 1851. — Вибір. |
Константи Ільдефонс Ґалчинський. Пісня про солдатів |
з Вестерплятте. Переклав О. Карпенко |
Федеріко Ґарсія Лорка. Memento. |
Стефан Ґеорґе. Антихрист. |
Йоганн Вольфґанґ Ґете. Фауст: [Другий монолог Фауста]. |
Ґеорґі Ґосподінов. Suicide. |
Терентій Ґранелі. Після смерті. |
Андреас Ґрифіус. Vanitas vanitatum et omnia vanitas. |
Франц Ґрілльпарцер. «З того, що є в житті тяжкого...». |
Станіслав Ґрохов’як. Гість. |
Данте Аліґ’єрі. Божественна комедія: Пекло. Пісня третя. |
Ґавріла Дєржавін. «Ріка століть в своїм розгоні...». |
Роберт А. Джемісон. Батьківське життя. |
Робінсон Джефферс. Ліжко край вікна. |
Іван Дівіш. «Папір, зім’ятий у кульку...». |
Елісео Дієґо. Почнеться в понеділок. |
Емілі Дікінсон. «Вмираючим потрібно небагато...». |
Лідія Дімковська. Стара пише до старого. |
Анатолій Дністровий. «Засни і не пригадуй імена...» |
Джон Донн. «Вона померла. Все як є вмира...». |
Володимир Дячун. Зсередини крові. |
едвард естлін каммінґс. «котиться в нікуди...». |
Одисей Елітис. Пустельний острів. |
Жозе-Марія де Ередія. Забуття. |
Хосе Марія Ередія-і-Ередія. Несмертельність. |
Томас Стернз Еліот. Порожні люди. |
Міґель Ернандес. «Можливо, у сільській якійсь місцині...». |
Євгеній Євтушенко. «Йдуть сніги біловіті...». |
Вільям Батлер Єйтс. Ірландський пілот передбачає власну смерть. |
Сергій Єсєнін. «Не прощаюсь, друже, не прощаюсь...». |
Філіп Жаккотте. Пожилець. |
Іван Жданов. «Область родового володіння...». |
Ірина Жиленко. Осінь. Нічна музика |
Отон Жупанчич. Відчай. |
Адам Заґаєвський. Кінець світу. |
Богдан Задура. Схематизм. |
Микола Зеров. «То був щасливий десятьлітній сон!..» |
Ібн-Сіна. «Я від земного глибу до зоряних Чепіг...». |
Генрік Ібсен. «Гидотний чорний ельф живе в мені...». |
Ярослав Івашкевич. Уранія. |
Іїда Дакоцу. «На випадок смертельної хвороби...». |
Дюла Ійєш. Шанс для екзистенціалістів. |
Казімєра Іллаковічувна. Смерть. |
Тур Йонсон. Народна цвинтарна пісня. |
Педро Кальдерон. «Ці квіти, що в саду буяли зрання...». |
Яан Каплинський. «ІЗ ПРАХУ ТА ФАРБ З’ЯВЛЯТЬСЯ нові |
метелики...». Переспівав Борис Щавурський |
Джозуе Кардуччі. Mors. |
Моріс Карем. Смерть. |
Хохе Каррера Андраде. Спів серед ночі. |
Жан Кассу. «Пий чашу тьми і засинай тепер ти...». |
Володимир Кашка. «Отже, я знаю, що ми помремо...» |
Франсіско де Кеведо. Минущість життя. |
Карл Теодор Кернер. Прощання з життям. |
Бахит Кєнжеєв. «До небокраю поля полинні...». |
Никола Кинчев. «І як сказати, скільки є насправді...». |
Керолайн Клайв. Написане під час хвороби. |
Поль Клодель. Тьма. |
Кобаясі Ісса. «Коли помру...». |
Семюел Тейлор Колрідж. Повість про Старого Мореплавця |
(Фрагмент). Переклав Максим Стріха |
Франсуа Коппе. Теслярева родина. |
Ліна Костенко. «Ісус Христос розп’ятий був не раз...» |
Деже Костолані. Пізня осінь. |
Ян Кохановський. Про людське життя. |
Переклав Дмитро Павличко |
Мирослав Крлєжа. Пісня загиблому. |
Весна Крмпотич. Нитка із низу. |
Галина Крук. «Жінка надрізує вени...» 1 |
Тадеуш Куб’як. Створення світу. |
Філіп Ларкін. Старі. |
Ласло Латор. Ті, що застрягли в підвалі. |
Жюль Лафорґ. Жалобний марш на смерть Землі. |
Шарль-Марі Леконт де Ліль. Червоне світило. |
Михайло Лермонтов. Кохання мерця. |
Даніель Каспер фон Лоенштайн. Напис на могилі. |
Лопе де Веґа. «Життя людське коротке, наче мить...». |
Володимир Лучук. Смерть Бетховена. |
Іван Лучук. Сонет до себе, ІІ (Давид і Голіят). |
Ельзе Ляскер-Шюлєр. Кінець світу. |
Аль-Мааррі. «В Єгипті — мор, але ж немає краю...». |
Лорендзос Мавіліс. Лета. |
Сіґурдур А. Маґнуссон. Біля могили Невідомого солдата. |
Євген Маланюк. Ангел смерти (I) |
Іван Малкович. «знову марчіє трава...» |
Осип Мандельштам. «Я скажу про це пошепки, досвітком...». |
Волтер де ла Мар. Пісня кінця. |
Хосе Марті. «Тріщить земля камінна...». |
Марцеліюс Мартінайтіс. Заповіт Кукутіса. |
Боріс Маруна. Пес. |
Йозеф Сватоплук Махар. Ґолґота. |
Василь Махно. Однокласник Роман. |
Антоніо Мачадо. «Невже помре з тобою цілий світ...». |
Ігор Меламед. Темний ангел. |
Переклав Борис Щавурський |
Войтєх Мігалік. Проповідь Ангела-хоронителя. |
Чеслав Мілош. Пісенька про кінець світу. |
Ґабріела Містраль. «Із ніші зимної, куди тебе поклали...». |
Вальжина Морт. «напевно тобі так само інколи здається...». |
Володимир Набоков. Смерть. |
Нацуме Сосекі. «В землі...». |
Станіслав Костка Нейман. Божі млини. |
Вітезслав Незвал. На смерть киці. |
Кшиштоф Нєвженда. Короткий вірш про убивання. |
Микола Нєкрасов. «Вслухаючись у жах війни...». |
Лацо Новомеський. Реквієм. |
Ципріан Норвід. Джерело. |
Вістен Г’ю Оден. В пам’ть про Вільяма Батлера Єйтса. |
Вільям Олд. В’янення. |
Переклав Петро Коробчук |
Олександр Олесь. «Коли я вмер — забув, не знаю...» |
Омар Хайям. «Що знаєш ти? Адже ти сам — ніщо!..». |
Ганна Осадко. Портрет — пейзаж — портрет. |
Вілфред Оуен. Хорал приреченій юності. |
Марія Павліковська-Ясножевська. Золоті жіночі думки. |
Весна Парун. Слов’янська колискова. |
Октавіо Пас. Обірвана елегія. |
Борис Пастернак. Гефсиманський сад. |
Езра Паунд. «Померли міріяди...». |
Франческо Петрарка. «Життя це втеча, чий нестримний |
біг...». Переклав Ігор Качуровський |
Євген Плужник. «Дві паралелі, два меридіани...» |
Едґар Аллан По. Ворон. |
Галина Посвятовська. «завжди коли я хочу жити...». |
Александр Поуп. Епітафія. |
Франце Прешерн. «Обранцям Божим по Страшнім суді...». |
Олександр Пушкін. «Перед гробницею стою...». |
Іван Радоєв. Хай надійдуть наступні. |
Мілан Ракич. Сонети. |
Артюр Рембо. Бал повішених. |
Райнер Марія Рільке. Осінь. |
Янніс Ріцос. Останній обол. |
Оґюст Жан Рішпен. Балада. |
А. Мері Ф. Робінсон. Етруські поховання ІІ: «Ці урни |
з головами і руками...». Переклала Олена О’Лір |
Александер Рода Рода. На кладовищі у Ґраці. |
П’єр де Ронсар. «Я висох до кісток, став на скелет я схожим...». |
Амелія Росселлі. Адріані. |
Крістіна Россетті. Вгору. |
Рудакі. «Усі великі вік свій віджили...». |
Тадеуш Ружевич. «Серед стількох...». |
Румі. «Друже мій, як до могили...». |
Мілан Руфус. «В печері пам’яті...». |
Роман Садловський. Знак води. |
Володимир Свідзінський. «Під голубою водою...» |
Свята Тереза де Хесус. Глоса: «Живу я поза колом днів...». |
Оксана Сенатович. Кахля: портрет бабуні |
Роберт Сервіс. Серце півночі. |
Ольга Сєдакова. Хвороба. |
Хосе Асунсіон Сільва. Ноктюрн. |
Чарлз Сімік. Пришпилені очі. |
Поль Скаррон. Епітафія Поля Скаррона... |
Юліуш Словацький. Мій заповіт. |
Ієн Крайтон Сміт. Мара. |
Сон Саммун. Коли помру. |
Марія Луїза Спаціані. Le gouffre c’est mieux. |
Леопольд Стафф. Проблеми. |
Марія Стєпанова. Гостя. |
Волес Стівенс. Смерть вояка. |
Роберт Луїс Стівенсон. Реквієм. |
Альфонсіна Сторні. Іду спочити. |
Василь Стус. «Горить сосна — од низу й до гори...» |
Танеда Сантока. «Поміж життям і смертю...». |
Арсеній Тарковський. Дума. |
Олександр Твардовський. «Дурна ти, смерте, грозиш людям...». |
Ян Твардовський. «Здається часом: Господь уже відійшов...». |
Альфред Теннісон. Переходячи межу. |
Ділан Томас. «І смерть тоді буде безсила...». |
Рональд Стюарт Томас. Сільські священики. |
Федір Тютчев. «Як димний стовп ясніє в вишині!..». |
Томіта Моппо. «У прохолоді ночі...». |
Стеван Тонтіч. Картини. |
Ґеорґ Тракль. Поминальний день. |
Тумас Транстрьомер. Чорні листівки. |
Міґель де Унамуно. «У пам’ять йду я, у вигнання...». |
Тарас Федюк. «Час наступає. Весела пора...» |
Лоренс Ферлінґетті. Буває під час вічності. |
Роберт Фрост. «Бувай!». |
Хуан Рамон Хіменес. Остання путь. |
Дубравко Хорватич. Хорватські очі. |
Марина Цвєтаєва. «Я знаю правду!..». |
Йозеф Цедлітц. Нічна парада. |
Пауль Целан. Фуга смерті. |
Отар Чіладзе. Дзеркало в кімнаті вмерлого друга. |
Чон Чхоль. Куди ти йдеш? |
Олег Чухонцев. «...і двері у пітьмі штовхнув — а там...». |
Адельберт фон Шаміссо. Два круки. |
Тарас Шевченко. Заповіт |
Вільям Шекспір. Монолог Гамлета: «І от питання — бути |
чи не бути...» (Фрагмент із трагедії «Гамлет» III, 1). |
Віслава Шимборська. Похорон. |
Фрідріх Шіллер. Похоронна фантазія. |
Борис Щавурський. Реквієм для греко-католика |
Пейо Яворов. Маска. |
Мечислав Яструн. Елегія речей прийдешніх. |